МАТЕМАТИКА НАВКОЛО НАС

          Математика, як наука сформувалася в Стародавній Греції в VII-IIIст. до нашої ери, коли Фалес, Піфагор, Евклід та інші вчені систематизували відомі на той час математичні знання і викликали їх з точним обгрунтуванням. Тоді ж виникло і слово “математика”, яке в перекладі з грецької означає “знання”, “наука”. Взагалі, математика і властивий їй стиль мислення – істотні елементи загальної культури сучасної людини. Відомо, що математика, як ніякий інший шкільний предмет, виховує логічне мислення, а воно тому потрібне всім людям. Вивчення математики, особливо геометрії, сприяє розвитку просторової уяви, а вона також потрібна не лише математикам.

          Людині потрібні вимірювання на кожному кроці. Без вимірювань вона не змогла б пошити одяг, збудувати дім, виготовити машину, запустити космічний корабель. Людина навчилася вимірювати багато величин, таких як час, довжина, площа, об'єм, маса, температура, вага. Традиційні метричні одиниці, що побутували в Україні, походять від давньоруських, утворених за антропометричним принципом, тобто за еталон виміру бралися частини людського тіла.
           Серед найдавніших народних вимірів місткості є такі, наприклад, як ковток, пригорща, жменя. Нерідко такими еталонами слугували господарсько-побутові предмети чи знаряддя праці (коса, весло, відро, бочка тощо). Вимірюючи сипкі речовини, теж користувалися народними одиницями.
          Наприклад, зерно міряли міркою (посудиною на пуд або півпуда ваги), лантухами (п'ять пудів). Також міряли корцем, який містив вісім пудів. Подекуди користувалися і давньослов'янською одиницею — четвериком, що дорівнював 24—26 л. Урожай обчислювали копами (60 снопів), хурами та возами.
            Побутував ферділь — дерев'яна діжка, що вміщала 25 кг зерна. Віком міряли картоплю, кукурудзу, яблука, а вагу м'яса та риби обчислювали офіційною мірою — фунтами (400 г) та оками (чотири фунти).
            Існували народні одиниці виміру рідких речовин. Так, молоко міряли дерев'яним міртуком, галета¬ми (діжками на 6—12 л), децями (100 г). Воду та горілку повсюдно міряли квартами (дві пляшки), гарцями, відрами. Народні міри маси: • Гран — 65 мг. • Золотник (96 часток) — 4 г. • Лот (3 золотники) — 12 г. • Фунт (32 лоти) — 400 г. • Гривня — 400 г. • Пуд (40 гривень) — 16 кг. • Гилетка — 25 кг. • Лантух (5 пудів) — 80 кг. • Корець—1ц. • Ласт (72 пуди) — 1152 кг. 

           Народні одиниці вимірювання земельної площі • Десятина (2400 квадратних сажнів) — 1 га. • Морг — 0,57 га або 5700 м2. • Волока (30 моргів) — 171 000 м2. У вимірюванні довжини речей та відстані застосували відомі ще з часів Київської Русі міри: п'ядь, лікоть, ступня, сажень, що були пов'язані з природними рухами людини — ходінням, розведенням пальців, розмахом рух. Із XVII— XVIII ст. поширюються такі міри, як аршин та верста (500 сажнів). Аршин поділявся на 15 вершків або чотири чверті й дорівнював приблизно 71,1 см.            

    Подекуди існували досить оригінальні міри відстані на землі: кидь, палку закинути, що означало відстань, на яку можна кинути камінець, грудку землі чи палицю. Користувалися ще кроком або ступнею, що дорівнювали одному аршину. Була відома й така одиниця, як приг (близько одного сажня, утворився під час стрибання з допомогою палиці). Популярною мірою була гона, причому розрізняли добру гону (120 саженів), середню (80) і малу (60). Для ретельнішого обчислення землі до різних одиниць виміру додавали гаки, величина яких коливалася від чверті до цілої гони. Існував оригінальний народний спосіб вимірювання відстані до недоступних предметів: бриль насували на очі так, щоб його край перебував в одній площині з очима і предметом, відстань до якого вимірювалась. Потім відшукували 

інший, доступний предмет, що знаходився в тій самій площині. Вимірявши відстань до нього, порівнювали її з відстанню до недоступного предмета. Народні міри відстані: • Дюйм — 2,5 см. • Вершок — 4,5 см. • Аршин (16 вершків) — 72 см. • Сажень (3 аршини) — 2,13м. • Верста (500 сажнів) — 1065 м. • Миля (7 верст) — 7,5 км. • Фут (12 дюймів) — 30,5 см.